Що для сучасних людей означає свобода? Свобода це стан душі і пояснити словами цей стан – важко. Відчуття свободи – це наче політ, коли твоя душа і твій дух звільнені від зла, жорстокості та ними править тільки добро і світла радість. Сьогоднішнє покоління не замислюється над цим, ми не пізнали ні війни, ні неволі. Для нас життя дається дуже легко, тому ніхто не хоче навіть згадувати про це і думати. А коли людей примушували служити, не давали ніяких можливостей на життя, морили голодом, саджали в концтабори, тюрми, тоді люди починали розуміти: що це таке – свобода! І ми повинні бути не просто вдячні, ми повинні в ноги вклонитися нашим пращурам, за те, що вони все своє життя віддавали за найцінніше, щоб ми жили. Зараз в світі почався хаос, люди бояться невідомості, ми як стадо овець яке заплуталось у своїх думках. Ніхто не знає навіщо живе, всі опускають руки, і це не найгірше. Бо є й такі, які взагалі не думають, просто існують. У людей зникла віра, люди відкидають все до чого йшли наші предки. Релігії пішли в забуття, це стало як розвага. Люди тільки і роблять, що гоняться за насолодою. Матеріальність вище всього, людство забуло про духовний світ. Гроші-влада, гроші-влада і фізична насолода. Ніхто не хоче пам’ятати тих, хто поліг за нашу свободу. Більша частина людей втратила совість. Ні, я не кажу, що хтось повинен, ніхто нічого не повинен, як я чотирнадцятилітній підліток, можу говорити, що і кому потрібно робити. У кожного є право на свою думку, і кожен має право жити так, як хоче він. Але ті хто не втратив ту саму, яка є, справжню віру бачить в що перетворився наший світ. Для дітей що приходять до пам’ятників щоб вшанувати пам’ять воїнів які віддали своє життя за мир і свободу, це нічого не значить. Скоріше б відбути, та піти. Я певен, що з кожним роком людство деградує, а не розвивається. І ті люди, що жили раніше нас, були набагато мудріші, ніж ми. Хто зараз по справжньому відчуває духовну красу? Із шести мільярдів і одного не набереться, справжніх людей. Людей, які слухаючи симфонію отримують не насолоду, а всі емоції, всі почуття, весь сенс що було в неї закладено, а насолода це останнє. І що найгірше в усьому цьому, що ніхто не знає, що робити, ні я, ні філософи, ні політики, ніхто. Всі призиви до людей схаменутися не мають сенсу, розумні речі викликають на їх чолах тільки злу усмішку. А все через те, що люди зневірились.
Майже двадцять років пройшло з дня незалежності України. А що змінилося? Більше двохсот років наш народ виборював свободу. І ось, беріть, отримали, ту так довгоочікувану свободу, і що? Хтось зміг з цього щось зробити? Вибрали президента, верховну раду, прийняли конституцію. Живіть! Вільна країна! Що ще потрібно? А вони взяли і враз все зруйнували. Розпродали країну до кінця, і самі лишилися ні з чим. Чому, коли козаки вибирали отамана, він робив все чесно, для народу, а зараз наші правителі обманюють свій народ на кожному кроці? Та тому, що козаки в щось вірили, вони знали за що і для чого жили. А зараз всі розгублені, ніхто не знає що робити. Та все одно, не потрібно опускати руки, має ж бути якесь спасіння? Людям потрібно схаменутися, почати йти туди куди потрібно. Всі звернули від правильної дороги наскільки, що назад до неї вернутися практично неможливо. І все, перестали вірити, щось робити, почали жити незащо. Люди наскільки поринули у суперечки та війни один з одним, що кожен забув про свою культуру, а скоро всі схаменуться, а її нестане. І тоді люди зрозуміють. І почнуть думати: як ми відклонилися від правди? Як забили голову дурним? Як втратили своє життя, а чи буде ще одне таке? То про які собори душ зараз можна говорити, втратили ми їх і попрали своєю бездуховністю та байдужістю.
