Історія нашої школи
Наприкінці ХІХ ст. будь-яке значне село вже мало свою школу. Ними
опікувалися земства та жителі села. Мати доступ до освіти мали лише діти
поміщиків та заможних селян. Першою відомою нам школою в селі була школа в економії поміщика Яновського Л.К., що знаходилася в селі Новомиколаївці в ній навчалися діти поміщика та заможних селян. Єдиною вчителькою там була Ульяновська Євгенія Григорівна. Вона була одинокою, інтелігентною, освіченою людиною, яка користувалася неабияким авторитетом серед односельців, про що свідчать спогади старожилів. Відомо також, що школа ця була збудована на кошти поміщика і утримувалась також його коштом.
В 1919 році під час громадянської війни економію пана Яновського Л.К. спалили, а селяни збудували у селі Новомиколаївка по вулиці Шевченка невелику початкову школу, в якій дала згоду працювати Євгенія Григорівна. Вона квартирувала в родині Войтенка Миколи Васильовича. Люди по черзі носили до школи солому, дрова, топили піч взимку, мазали, фарбували школу і квартиру вчительки, приносили їй домашні продукти. Кращих учнів після закінчення школи направляли для продовження навчання у місто Кривий Ріг. Померла вчителька у сім’ї Войтенка на 102-му році життя.
В роки революційних подій школа не працювала. Після встановлення радянської влади в Новоселівці було організовано лікнеп, що знаходився по сучасній вулиці Гагаріна, будинок 1 (перша вулиця від річки Інгулець). Будівля лікнепу була замала для всіх дітей навколишніх сіл, тому у селі була побудована нова школа.
Новоселівська семирічна школа була побудована у 1927 році методом народної будови. Спочатку в школі було 4 класи, згодом школа стала семирічкою. В школі були 4 класні кімнати, невеликий коридор; при школі була і квартира директора. Опалення було пічне. При школі також була їдальня, яка знаходилася поруч, в сусідній селянській хаті. За свідченням жителя села, який навчався в школі з 1927 по 1934 роки Садохіна Миколи Прохоровича, школа в той час була погано оснащена наочними посібниками. Дітей-сиріт у їдальні годували безкоштовно, хоча меню дітей було досить одноманітним.
Першими директорами школи були: Ляшенко Степан Іванович, Буланенко Ілля Степанович, Тупиця Герасим Федотович, Сакун Макар Власович, Бортник Василь Миколайович (загинув у 1939 році на Фінській війні), Волков Лук’ян Семенович.
Вчителями у школі до війни працювали: Біднова Леся Афанасівна (класовод), Щербина Марія Дмитрівна (класовод), Волков Лук’ян Семенович (біолог і географ), Тихоненко Іван Кирилович (математик, завуч), Радченко Михайло Іванович (вчитель математики), Скалецький Сергій Іванович (вчитель української мови), Чайковський (ім’я та по батькові не збереглося), Антошко Петро Афанасійович (загинув на фронті), та інші.
В 1966 році школа була перебудована за кошти радгоспу «Латівка», добудовано ще 7 класних кімнат. Школа стала восьмирічкою Директорами школи після Великої Вітчизняної війни були:
1. Кутовий Олександр Максимович ( з 1945р. по 1956р. )
2. Садохін Василь Петрович ( з 1956р. по 1962р. )
3. Михайлов Олексій Максимович (з 1962 р. по 1970р. )
4. Джулай Надія Василівна ( з 1970р. по 1992р.)засл.вчитель УРСР
5. Бахмацький Віктор Михайлович (з 1992р. по 2009р. )
6. Мариненко Тетяна Сергіївна (з 2009р. і до тепер)
В 1983 році школа набула статусу середньої, в ній навчалося більше 200 учнів. Навчання в ті роки проводилося в 2 зміни, так як не вистачало приміщень. Тому було прийнято рішення про побудову нової школи.
Розглядалося питання про місце нової школи. Більш перспективним було нове сусіднє село Новолатівка, яке виникло вже після війни. Село було молоде, велике, тому і школу вирішили будувати тут. В 1985 році на західній околиці села Новолатівка була споруджена нова триповерхова школа на 300 учнів. В 1985 році в ній навчалося 270 учнів з навколишніх сіл : Новоселівка, Латівка, Стародобровольське, Інгулець і Новолатівка. З 1975 року дітей села Інгулець до школи возив шкільний автобус, так як відстань до школи була 4 км. Хоч школа вже була в селі Новолатівка, але її назва залишилася старою – Новоселівська середня школа.
