Наша розмова відбувалась саме тоді,коли він лагодив свого старенького "Москвича"."Поки працюю,до тих пір повноцінно живу !"- говорив ветеран сільськогосподарської праці Володимир Іванович Федоренко.
Народився він 8 січня 1929 року в селі Братолюбівка Долинського району Кіровоградської області. Із самого дитинства тягнувся до техніки тому,після закінчення Новоселівської восьмирічки здобув у переможному 1945 професію механізатора широкого профілю. Було йому,молодому спеціалісту,лише 16 юних років. Тоді молодь рано починала свою трудову діяльність.
За похвалами та відзнаками Володимир Іванович ніколи не гнався,працював чесно та самовіддано на рідній землі За значні успіхи в розвитку сільськогосподарського діла нашого Широківського району В.І.Федоренко Указом Президії Верховної Ради СРСР від 20 січня 1977 року нагороджений орденом Трудового Червоного Прапора.
На парадному одязі ветерана,крім ордена,сяяли численні трудові нагороди:3 медалі"3а трудову відзнаку", медаль"3а сумлінний труд. До 100 річчя В.Леніна." 1970 року, "Захисник Вітчизни"- як працівнику тилу під час Великої Вітчизняної війни,2 медалі"ВДНГ СРСР"-одну з них Велику Срібну,Федоренко отримав у 32 роки,та 3 почесні,для того часу,знаки"Переможець Соцзмагань."- які наш земляк отримав у 1974,1975,1976 роках. З 1984 володар звання"Ветеран праці"орденоносець Володимир Іванович Федоренко на заслуженому відпочинку.
Майже 40 років він віддав праці на землі,вирощував хліб, працював у тваринництві. І до останнього свого дня,ця людина не сиділа склавши руки.Иого неодноразово запрошували до себе власники сільгосптехніки,то двигун забарахлив то плуг не виставлений, і завжди старий механізатор був при ділі,адже всі ми знали,що у Івановича були справжні"Золоті руки".