Во ім’я миру на Україні!

Сьогодні моя держава переживає не найкращі часи. Безробіття, інфляція, підвищення цін на харчові продукти та комунальні послуги… Та найстрашніше, що можуть переживати нині українці – це війна: неоголошена, підступна, підла.

    З січня 2014 року, після анексії Криму, Україна була втягнута у бойові дії з сусідньою державою, колишнім « братнім» народом – Росією. Антитерорестична операція триває вже більше року. Кращі сини і доньки моєї Батьківщини захищають незалежність і територіальну цілісність неньки – України. Дуже прикро, що доводиться платити таку високу ціну за це – людське життя. Тисячі юнаків не створять більше сімей, батьки не повернуться до рідних домівок. А наш народ  в майбутньому недорахується сотень тисяч українців.

    Та все ж я горда тим, що ніколи і ні перед ким наші прадіди і діди, а сьогодні батьки , сини, брати не стають на коліна перед ворогом. Вони справжні народні герої!

   Я чомусь завжди думала, що герої живуть десь далеко. Але сьогодні хочу розповісти про людину з великої літери, яка до останнього часу жила в моєму рідному селі Новолатівка. Це Власов Михайло Михайлович.  Він народився 30 серпня 1984 року в Брестській області Лунинецького району місто Микашевичі.  До першого класу Микашивецької середньої школи №1 пішов у 1890 році. 

   За станом здоров’я ( після аварії Чорнобильської АЕС)його родина  переїхала до міста Кривого Рога, потім оселилася в селі Новолатівка Широківського району Дніпропетровської області.  Відразу пішов до школи. У 2001 році закінчив Новоселівську середню загальноосвітню школу. Після школи вступив до професійно – технічного училища № 45 м. Кривого Рога., де здобув професію електромонтера по ремонту та обслуговуванню електрообладнання. ( Навчався з вересня 2001 по травень 2006 року).

   Як громадянин України, виконав свій почесний обов’язок: у 2004-2005 роках проходив срочну службу  у м. Десна, пізніше – у Черкасах.

    Після армії працював до 2014 року на Арселор-Міттал. 

02 серпня 2014 року знову призвали до лав армії для участі в бойових діях АТО.  На Макулані ( м. Кривий Ріг) пройшов двотижневу підготовку як водій танка. Вже 27 серпня 2014 року відправили в зону АТО ( село Талаківка за Маріуполем). На сьогодні він водій – механік, чесно виконує свій громадський обов’язок. А нещодавно Президент України нагородив п’ятьох учасників АТО ( в тому числі і Власова Михайла) іменними золотими годинниками за доблесну службу і захист мирних жителів Маріуполя від сепаратистів. 

    Дома його чекають дружина і донька Єва. Вони можуть по праву гордитися таким чоловіком і батьком. Ось він такий – наш простий Герой-односельчанин.