В селі Новолатівка проживав один із самих шанованих людей "старої закалки",ветеран війни та праці,кавалер багатьох урядових нагород,та насамперед простий сільський трудівник,який все своє свідоме життя трудився на благо своєї Батьківщини,Петро Прохорович Садохін.Всі мешканці села,поважали за чесність,порядність та безмежну доброту цього сивочолого чоловіка. Народився Петро Садохін в 1926 році в сім’ї селянина Прохора Феодосійовича та був останньою дитиною в цій сім’ї. Закінчивши семирічку,почав працювати в місцевому радгоспі робітником. І невідомо,як склалась би його доля,але прийшла найбільша біда всього нашого народу Велика Вітчизняна війна. В 1943 разом із наступаючими військами Червоної Армії, добровольцем на фронті, лише в 1944 році офіційно призваний польовим військкоматом,таке на фронті бувало нерідко .В одному із боїв був тяжко поранений німецьким снайпером в легені,довго лікувався,на все життя залишився в його тілі осколок. Із того бою залишилось в живих менша частина їхнього підрозділу,майже всі офіцери загинули. Де тільки не кидала військова доля солдата Садохіна,але він із честю виносив усі тяготи фронтових доріг. Звільняв від окупантів Україну,Білорусь,Польщу,Німеччину. В боях не ховався за спини своїх товаришів,воював мужньо,вибиваючи загарбника з рідної землі. За нагородами не гнався,вони самі його знаходили. В 1945 груди 19 річного сержанта Петра Садохіна прикрашали бойові медалі"3а Відвагу,'ЗА перемогу над Німеччиною"та"30 років РСЧА". Військова доля одного разу,навіть усміхнулась йому,солдат під час бойового чергування бачив легендарного полководця Георгія Жукова,коли той обходив бойові позиції,але нажаль поспілкуватись із Маршалом Петру Прохоровичу так і не вдалось. Проявив себе солдат і талановитим організатором військової справи,коли із 1945 по 1947 був в складі окупаційних військ на території Німеччини,був на посаді замісника начальника військового заводу. Але війна,дякуючи Богу,закінчилась,і треба було відбудовувати все те що зруйнували фашисти. І знову колишній фронтовик Садохін в перших рядах. Він повертається в рідне село,разом із старшим братом Миколою,колишнім моряком-балтійцем, сумлінно працює в радгоспі" Латівка". За сумлінний труд Петро Прохорович був направлений на навчання до Харківської школи тваринництва,де згодом знайшов свою долю,свою другу половинку Тамару Семенівну, яка стала йому дружиною та матір’ю його дітей. Після закінчення навчання,він призначається керівником радгоспу на посаду бригадира тваринної ферми."А йому ж ще й нема 30,що він там за керівник"- говорили старі працівники. Але вже через рік молодий керівник своїм прикладом розвіяв всі негативні сумніви. Його ферма стала однією з кращих в районі, підлеглі повірили в його організаторський талант. Майже 40 років пропрацював П.П.Садохін в радгоспі "Латівка",3а цей довгий час був він і керівником відділку, і секретарем парторганізації. За сумлінну та багаторічну працю мав немалу кількість орденів,медалей,Почесних грамот.Cвятковий костюм ветерана прикрашали ордени:" Трудового Червоного Прапора,'Трудової Слави","3нак Пошани","Вітчизняної Війни 2 ступеня",та 18 урядових медалей.Та найдорожчою нагородою для Петра Прохоровича було те,що його не забували. З ним часто спілкувалися односельці,до його мудрого слова прислухалось керівництво сільської ради. З 1986 року наш земляк на заслуженому відпочинку .Він найжаданіший гість на шкільних святах,кожного 9 Травня в День Перемоги,колишній фронтовик з букетом квітів приходив до братської могили,щоб вклонитись світлій пам яті полеглих в тій страшній війні. "Не дай Боже пережити вам те,що випало на долю мого покоління"- говорив орденоносець Садохін. Указом Президента України П.П.Садохін нагороджений Орденом"За Мужність",медалями Жукова,"Захиснику Вітчизни".Наказом міністра оборони,учаснику бойових дій ВВВ Садохіну присвоєно військове звання"капітан",яке не було присвоєне йому в далекому 1945. 1 квітня 2009 року перестало битися серце старого солдата,людини,яка уособлювала собою покоління справжніх Героїв.
В селі Новолатівка проживав один із самих шанованих людей "старої закалки",ветеран війни та праці,кавалер багатьох урядових нагород,та насамперед простий сільський трудівник,який все своє свідоме життя трудився на благо своєї Батьківщини,Петро Прохорович Садохін.Всі мешканці села,поважали за чесність,порядність та безмежну доброту цього сивочолого чоловіка. 
