. Історія села Новолатівка не така давня, як інших сіл Новолатівської с/р, адже це село наймолодше. З довоєнних років на цьому місці було лиш 5 будинків(сучасна вулиця Паркова), які збудував ще місцевий пан Яницький і подарував цей хуторок своєму сину на весілля. Крім того, він йому подарував лісок, що посадив неподалік і який простягнувся до левад поблизу річки Місцеві старожили розповідали, що цей лісок був гарний, у ньому росли різні дерева, серед них дуби. І зараз можна побачити деякі дуби з товстими стовбурами. Були часи, коли місцеве населення піклувалося про лісок, прибирали в ньому. Як село Новолатівка, це поселення почало будуватися в 1961 році, під час укрупнення колгоспів «Чкалова» і «Червоний лан», що існували в селах Інгулець і Новоселівка. Так з’явився радгосп «Латівка». В зв’язку з розвитком радгоспу, основне будівництво розвивалось в післявоєнні роки на цьому місці. Його стали називати «Стройка», а потім з нього й виникло село. Спершу воно називалося селищем радгоспу «Латівка», а нове його найменування – Новолатівка. В ньому 280 дворів. Радгосп з Новоселівки перебазувався в Новолатівка. У 70-х-80-х роках ХХ ст.. тут було збудовано тваринницькі ферми, майстерню, тік, заправку для машин, нову школу, дитсадок, котельню. З вище перерахованого на даний час збереглися лиш тік, майстерня, які перейшли у приватну власність місцевих фермерів, а також школа і дитсадок, у приміщенні якого крім самого дитсадка розмістився Новолатівській фельдшерсько-акушерський пункт та сільська рада. Новолатівська с/р. займає площу 10930,2 гектарів, населення с/р. становить близько2000 осіб, наявних господарств 824(дворів). Рішенням Дніпропетровської обласної ради №175-8\ХХІУ від 24 квітня 2оо3 року перенесено центр Новоселівської с\р. в село Новолатівка і перейменовано Новоселівську с\р. в Новолатівську. Це третє перенесення центру сільської ради. З 1923 до 1968 р. центром сільської ради було с. Інгулець .З 1968 по2003 р. центром с/р. було с. Новоселівка. В селах сільської ради жили та живуть заслужені, відмічені державними нагородами наші земляки. Це: --Єриженко Ніна Олексіївна – Герой Соціалістичної Праці, нагороджена УПВР СРСР 22.08 1949 р. за вирощення високого урожаю озимої пшениці (34ц./га.); -- Садохін Петро Прохорович – нагороджений орденами «Трудового Червоного Прапору» - 28.04.1971 р., «Знак Пошани» - 22. 03. 1966 р.,»Трудової Слави» 06. 03. 1981 р. –нагороджений за значний особистий внесок в виробництві і здачі м’яса державі .Крім того, він має високі нагороди як ветеран ВВВ.; -- Візнюк Віктор Іванович та Сергієнко Іван Васильович нагороджені орденами Трудового Червоного Прапору» та «Знак Пошани»; --Джулай Надія Василівна – Заслужений вчитель УРСР; --Галенко Федір Григорович – почесне звання «Заслужений працівник с/г»; --Зайцев Георгій Микитович, колишній бригадир тракторно-польової бригади, нагороджений орденом «Знак Пошани»; --Пугач Віра Олександрівна – нагороджена орденом «Знак Пошани», колишня свинарка. --Федоренко Володимир Іванович - нагороджений орденом «Трудового Червоного Прапору».
