1. Пісня «С чего начинается Родина…»

2. 1 ведуча.
Весна іде, і переможним кроком
В тюльпановому вічному вогні
Йде травень крізь хвилини, дні і роки,
Несе нащадкам спогади свої.
Весна іде квітчасто, гордо, юно,
Як втілення найчарівніших снів.
О весно красна, ти ще не забула
В історії своїх жахливих днів?
Із року в рік часопис віддаляє
Своїх нащадків далі від війни.
Та травень знов і знову нагадає,
Як із життя ішли його сини.
Буяють мирно квіти на могилах,
До сонця красного метелики летять.
А ті, кому війна зламала крила,
Священним вічним сном в могилах сплять.

3. 2 ведуча.
Доброго дня шановні присутні! Сьогод¬ні ми святкуємо річницю Дня Перемоги над фа¬шизмом у Другій світовій війні. Дорогою ціною заплатив український народ у найстрашнішій за всю світову історію війні 1941-1945 років. Вже минуло цілих 66-ть років з тієї травневої ночі, коли замовкли останні постріли гармат, настала тиша, прийшов мир, довгожданий, вистражданий, оплачений найвищою ціною, ціною крові і сліз. Все далі відходять грізні і важкі роки Великої Вітчизняної війни, але не згасає пам’ять про тих хто віддав своє життя і захистив рідну землю від ворогів.

4. 3 ведуча.
Це на світанку сталося колись:
Стривожений, із муками і жалем
Світ стрепенувся, кров’ю вмить заливсь,
Залився болем, плачем, жалем.
Війна на зустріч молодому дню
Із гуркотом, із брязкотом котилась,
Лавиною металу і вогню
На нашу землю й долю навалилась.
Тремтять гармати. Б’є на спалах дзвін.
Залізні круки вилітають з хмари.
Горить Вкраїна з чотирьох сторін
І на чужинців просить з неба кари.
Хто б це вгадав і по якій причині
На скільки літ розтягнеться війна?
І звісно всім: земель багато в світі,
А рідна, батьківська, лише одна.
Гримить гроза війни. Іде розплата.
Покладено життя на терези.
Але коли ж порадує солдата
Веселий грім весняної грози.
Вкраїну хоч із краю в край сходи
Усі роздоли, всі її простори, -
Навряд чи знайдеться десь двір, куди
Не внадилося ненависне горе.
Ми пам’ятаєм, хто в лиху добу
В броні важкій віддав останні сили
Ми зараз квіти і терпку журбу
Приносим на засмучені могили.

5. Пісня «Солдат»

6. 4 ведуча.
Нелегке наше сьогодення не може заступити радості приходу весни, а разом з нею і Дня Перемоги. Цей день назавжди залишиться для нас затьмареним від гіркоти втрат і осяяний сонцем Перемоги. Його наближували, як могли, люди, котрим було дуже не легко в ті вогненні літа і яким найважче сьогодні. У довічному боргу наше покоління і перед тими ветеранами війни, кому пощастило пройти через горнило битв і дожити до світлого Дня Перемоги. Все менше залишається їх в життєвому строю. Даються в знаки і опалена війною молодість, сирі окопи і бліндажі, голод і холод, хвороби і рани. Їхні груди вкриті медалями, на скронях – сивина. Але вони пам’ятають ті страшні часи, хоч часто їм і не хочеться про них згадувати. Неможливо позбутися нав’язливої жахливої думки: а прийде ж день, коли піде з життя останній з цих літніх людей з орденами. Піде у вічність, понесе з собою живі спогади. Що ж залишиться після них? А залишиться Пам’ять, світла пам’ять про незабутніх героїв.

7. Пісня з к/ф «Офицеры»

8. 1 ведуча.
Пам’ять... Що таке пам’ять? Те, що людина може заховати далеко в глибині душі. Спогади... Вони можуть бути радісними, хвилюючими, а можуть викликати біль, смуток. Слізьми наповнюються очі при згадці страшних лихоліть Великої Вітчизняної війни, хоч минуло з того часу багато зим і весен. Що залишила Друга світова війна? Тисячі могил? Ні, навіть цього нам вона не дала, щоб рідні могли оплакувати вбитих на цій кривавій війні. Ми приходимо до обелісків, де викарбувані імена героїв, що своїми грудьми зупинили фашистів. Пам’ять... Що таке пам’ять? Ми повинні пам’ятати і через півстоліття, і через століття тих, хто поліг кістьми за цей травневий день, за Перемогу!

9. 2 ведуча.
Перелік воїнів загиблих в бою за с.Інгулець.

10. 3 ведуча.
Перелік жителів с.Інгулець, які загинули на фронтах Великої Вітчизняної війни.

11. Вірш «Схилися над могилами солдатів»
За Батьківщину у боях вмирали
Однаково — дорослі і малі...
За довгі роки ще не розшукали
Усіх могил солдатських на землі.
Розкидані вони у чистім полі,
Десь при дорозі, у розмай-траві...
Могил отих не обминай ніколи:
Поховані у них — для нас живі!
Там сплять навічно воїни-солдати,
Чиїсь батьки, чиїсь брати й сини,
Їм не судилось весен зустрічати,
Тих, що стрічаєш ти після війни.
Там сплять твої ровесники-орлята:
Тепер уже були б із них орли!
Схилися ж над могилами солдатів,
Що у боях за тебе полягли.
М. Познанська

12. Пісня «Легенда»

13. 4 ведуча.
Перед трагічною хвилиною мовчання
Словами говорити неможливо.
Оця хвилина більше нам розкаже,
Ніж тисячі, а чи мільйони слів.
Солдатів подвиг, про який сьогодні
Дізнались ми, не вимовить словами,
А тільки серцем можна це сказати,
Але воно, на жаль, не має мови,
Лиш має біль. І тому я прошу
Солдатів пам’ять вшанувать мовчанням.

14. Хвилина мовчання.

15. Пісня «В полях за Вислой сонной…»

16. 1 ведуча.
Сьогодні з великою вдячністю і любов'ю згадуємо вас, солдатські вдови і матері. Паморозь лягла на ваші скроні, роки поорали зморшки на ваших обличчях, але серця залишилися молоди¬ми і свято бережуть пам'ять про останні хвилини перед розлукою. Рани війни озиваються в серцях дітей та онуків, дружин та матерів загиблих. Рани війни болять у нас всіх і досі. Ми низько схиляємо голови перед вами, матері наші, солдатські вдови. Бо ви були для дітей і за батька, і за матір.

17. 2 ведуча.
Одержала звістку матуся,
Що син її впав за Дністром.
Поїхала мати до сина
В далекі світи із села
І білу пшеничну хлібину,
і шитий рушник привезла.
Спинилась вона над водою,
На скелі Дністровій крутій:
Могила його під горою
І писаний камінь на ній.
Заплакала: "Сину, мій сину,
Як довго до тебе я йшла..."
Могилу, неначе дитину,
Руками вона обняла.
А річка шуміла невпинно,
І тихо шуміла трава,
І тільки червона калина
Тремтіла, неначе дива.
А мати стоїть на колінах,
І пальці торкають граніт,
І поруч моя Україна
В скорботі із нею стоїть.

18. Пісня «Степом, степом…»

19, 20. 3 ведуча.
У війни не жіноче обличчя...Адже скільки жінок, юних дівчат виносили на своїх тендітних плечах поранених, збивали ворожі літаки, були снайперами, виконували чоловічу роботу в тилу ворога.
Дівчина в сірій шинелі,
В куцих, простих чобітках
Йшла, де взривались шрапнелі,
Йшла з автоматом в руках.
Дівчата в бої йшли крізь ночі,
З калюж умивались дощем,
Їм бачились коси дівочі
Під грізним гарматним вогнем.
Недобрії очі лякали,
І танків боялись в бою.
Але, як мужчини, вмирали,
Землю обнявши свою.

21. Пісня «Землянка»

22. 4 ведуча.
А скільки їх було в партизанських загонах. Вони ходили в розвідку, лікували поранених, забезпечували зв’язок з Великою землею і часто гинули, не проронивши ні слова в руках фашистських катів.
А скільки ж їх таких,
В яких війна любов украла,
Що як лебідка, протягом десятиліть
Коханого з фронтів чекала...
Солдатські вдови, туга і печаль...
Ідуть у вічність, щоб зустрітись з милим.
Їх треба неодмінно пам’ятать!
Давайте в знак пошани голови прихилим..

23. Пісня «Берёзка»

24. Вірш Ю.Друніної «Зінка»
Памяти однополчанки —
Героя Советского Союза
Зины Самсоновой
1
Мы легли у разбитой ели,
Ждём, когда же начнёт светлеть.
Под шинелью вдвоём теплее
На продрогшей, гнилой земле.
— Знаешь, Юлька, я — против грусти,
Но сегодня она — не в счёт.
Дома, в яблочном захолустье,
Мама, мамка моя живёт.
У тебя есть друзья, любимый,
У меня — лишь она одна.
Пахнет в хате квашнёй и дымом,
За порогом бурлит весна.
Старой кажется: каждый кустик
Беспокойную дочку ждёт...
Знаешь, Юлька, я — против грусти,
Но сегодня она — не в счёт.
Отогрелись мы еле-еле,
Вдруг — приказ: "Выступать вперёд!"
Снова рядом в сырой шинели
Светлокосый солдат идёт.
2
С каждым днём становилось горше.
Шли без митингов и знамён.
В окруженье попал под Оршей
Наш потрёпанный батальон.
Зинка нас повела в атаку,
Мы пробились по чёрной ржи,
По воронкам и буеракам,
Через смертные рубежи.
Мы не ждали посмертной славы.
Мы хотели со славой жить.
...Почему же в бинтах кровавых
Светлокосый солдат лежит?
Её тело своей шинелью
Укрывала я, зубы сжав,
Белорусские ветры пели
О рязанских глухих садах.

3
...Знаешь, Зинка, я — против грусти,
Но сегодня она — не в счёт.
Где-то, в яблочном захолустье,
Мама, мамка твоя живёт.
У меня есть друзья, любимый,
У неё ты была одна.
Пахнет в хате квашнёй и дымом,
За порогом бурлит весна.
И старушка в цветастом платье
У иконы свечу зажгла.
...Я не знаю, как написать ей,
Чтоб тебя она не ждала?

25. Пісня «Шёл солдат…»

26. Вірш «Життям своїм відстояли країну…»

Життям своїм відстояли країну,
Від всього світу відвели грозу.
І дістає старий содат хустину,
Хова від внучки крадькома сльозу.
Які пройшли ви фронтові дороги!
І скільки болей у душі болить!
Чим заплатили ви за перемогу?
І скільки вас в сирій землі лежить?
Не бійтесь сліз! Сьогодні ваше свято
А люди йдуть, і квіти звідусіль..
Старих солдатів стало малувато –
Це наша совість, слава наша й біль!
І ми той біль не в силах вгамувати,
Бо він ятрить і душі і серця.
Нам й досі сняться хлопчаки-солдати,
Що стукають у пам’ять без кінця.

27. 3 ведуча.
Мільйони людей забрала Велика Вітчизняна війна. це важко усвідомити. Смерть однієї людини – це трагедія. А коли мільйони... Загиблим не болить. У живих продовжують кровоточити рани: у ветеранів, які втратили своїх друзів однополчан, рідних і близьких, душі, які простріляні похоронками, у рано посивілих дітей війни, які не побачили своїх батьків і пережили пекло окупації.

28. Слово надається ветерану ВВВ Сердюку Євгену Яковичу.

29. Пісня «Последний бой»

30. 4 ведуча.
Кожного року цього травневого дня з сумом і біллю ми згадуємо мирних жителів нашого села, що загинули від рук фашистів 11 червня 1942 року. Окупація села тривала протягом 940 довгих днів і ночей. З перших днів окупанти завели свої порядки. Виконання розпоряджень покладалося на місцевих поліцаїв та старост. Людей примушували працювати в полі, приводити до ладу дороги.
Важко жилося населенню під час окупації. Основними продуктами харчування були картопля, кукурудза, буряки. Олію били з соняшників та свиріпи, якої було багато на необроблених полях.
Особливо трагічним та нестерпним було життя євреїв колонії. Багато з них на початку війни було мобілізовано до лав Червоної Армії. Ті ж, хто потрапив в окупацію, підпадали під «людожерську» директиву Гітлера про винищення євреїв.
День 11 червня 1942 року став останнім днем існування єврейської землеробської колонії Інгулець. Це був день загибелі усіх євреїв колонії. На південній околиці села текучі води утворили глибокий яр, по якому дощові потоки направлялися до річки, саме цей яр і став для євреїв «Бабиним Яром» на Широківщині. На протязі трьох тижнів перед масовим розстрілом євреїв колонії 50 арештованих українських комуністів німці водили із Широкого для розкопування балки, у яку 11 червня 1942 року полягли і самі, і мешканці колонії Інгулець. Усі! Жінки, діти, старі люди, чоловіки! Усі!
Напередодні німці оголосили, що їх будуть відправляти на історичну Батьківщину – Палестину. О п’ятій ранку німці зігнали всіх у театр, заставили роздягнутися наголо. Роздягнених людей повели в напрямку залізничної станції, але на околиці села примусили звернути у бік балки. Люди зрозуміли, що щось негаразд. Піднявся крик і галас. Дійшовши до балки, вони побачили, що через неї було прокладено довгу дошку – це і був шлях до їхньої смерті.

31. Вірш «Знов зелені поля…»

Знов зелені поля і розлита ріка,
Як тоді того чорного літа.
А тебе вже нема і твій сміх не луна,
То проклята війна – мій ровесник убитий!
Знаю я, як любив ти життя,
Як тобі не хотілось вмирати.
Знай і ти, що фашистським катам
Не вдалося втекти від розплати.
Наша пам’ять навіки з тобою живе
І щовесни йдемо к обеліскам,
Що стоять край села, як докора і гнів
Всім минулим і неофашистам!

32. Слово надається гостям.

33. Мелодія.

34. Вірш «Пам’ятайте» (учні 2 класу)

1. Пам’ятайте про тих, що безвісті пропали,
Пам’ятайте про тих, що не встали як впали.

2. Пам’ятайте про тих, що згоріли як зорі,-
Такі чисті і чесні, як повітря прозоре.

3. Пам’ятайте про тих, що за правду повстали,
Пам’ятайте про тих, що лягли на заставах.

4. Пам’ятайте про тих, що стрибали під танки...
Є в місцях невідомих невідомі останки.

5. Є в лісах, є у горах, і є під горою –
Менше в світі могил, ніж безсмертних героїв.

6. Пам’ятайте про них і у праці, і в пісні –
Хай відомими стануть всі герої безвісні.

35. 1 ведуча.
У день урочистий квітучого маю
До тебе, людино, звертаюсь, благаю,
Залиш на хвилину щоденні турботи,
З собою побудь у глибокій скорботі.
Згадай чоловіка, товариша, брата,
Дружину, сестру, чи посивілу матір,
Усіх,хто кував перемогу й загинув –
За тебе, за мене, за всю Батьківщину,
Згадай їх усіх, замордованих, вбитих –
І гідно живи їх життям недожитим!

36. Пісня «Журавлі»

37. 2 ведуча.
Страшні сліди залишила війна. Тільки на території України в руїни і згарища було перетворено 714 міст, 28 тис. сіл. Скільки горя, скільки страждань за цими цифрами. 1418 днів і ночей ішли воїни вогненними дорогами війни. Кожен день, як рік, кожен рік, як століття. Все витримали і перемогли. Перемогли тому, що вели війну справедливу, Вітчизняну.
Перемогли тому, що відстоювали право на життя. Дорогою ціною дісталася нам перемога.

38. Вірш «Мир» (учні 6 класу)
1. Вже стільки літ і стільки зим,
Як відгримів той бій кривавий,
Вони ж ще там, на полі слави,
Уклін їм, мертвим і живим!
2. Спасибі вам, сивоголові,
Вітчизни-матері сини!
Немає правди у війни,
Вона лиш в мирі та любові!
3. Зупинись, прислухайся-на мить —
Кричать з вогню і мати, і дитина,
Хай буде мир, хай більше не горить
У пеклі війн твоє життя, людино!

39. Пісня «Катюша»