Один із найстарших та найшановніших жителів села Інгулець Петро Іванович Нестерчук народився 3 вересня 1929 року в селі Михайлівка Казанківського району Миколаївської області. Батьки його були з діда-прадіда прости¬ми селянами. В 1935 році родина Нестерчуків переїхала в село Інгулець(калонія).Було тоді малому Івану рівно 6 років. На його дитячу долю випало найстрашніше випробування нашого народу,Велика Вітчизняна війна. В 1941 Петро Нестерчук разом із однолітками закінчив початкову школу. Мабуть,були в нього якісь дитячі плани на відпочинок,але все перекреслила війна. Під час війни був активним учасником тилу,працював помічником слюсаря на заводі"Комуніст".І це в 12 юних літ. Потім були курси ФЗО,де здобув фах столяра. В рідне село повернувся з евакуації,професійним спеціалістом. Робочі руки,в той час,були потрібні скрізь,тому і був направлений до тракторної бригади робітником. Це і зіграло свою роль у подальшому трудовому житті. В 1948 році у віці 19 років Петро Іванович закінчив курси трактористів Олександрівської МТС Широківського району,в тому ж таки році курси комбайнерів,комбайнів ще не було,але держава вже дбала про те,щоб були професійні майстри. З 1949 наш земляк сумлінно працює комбайнером. Потім було служба в рядах збройних сил,якій він віддав майже 4 роки свого життя. Після служби в армії,в 1954 році,працює водієм на Рахманівському рудоуправлінні. За сумлінну працю неодноразово був відзначений грошовими винагородами та почесними грамотами різних рівнів,неодноразово був переможцем соцзмагань,має цілий ряд почесних знаків. В 1955 році Петро Іванович одружився, ось уже більш ніж півстоліття він та Катерина Іванівна завжди та скрізь разом. Виростили та виховали трьох дітей,двох дочок та сина Івана,який вибрав батьківську дорогу,став водієм, мають вже багатьох внуків та правнуків,які завжди радують дідуся Івана радісним щебетом. А ще була в житті П.І.Нестерчука надзвичайна подія,він був учасником першої виставки ВДНГ СРСР,яка відбувалась в місті Москва. 48 років сумлінно пропрацював Петро Іванович на благо своєї Батьківщини,за нагородами та званнями не гнався, просто чесно працював. З 1992 року наш земляк на заслуженому відпочинку. Цікаво те,що за роки праці Петро Нестерчук жодного разу не звернувся до лікарні."Ніколи мені було хворіти"- говорить він. Указом Президії Верховної Ради СРСР П.І Нестерчук "ЗА сумлінну та багаторічну працю..."нагороджений урядовою нагородою,медаллю"Ветеран Праці" Цю трудову відзнаку не давали до ювілею,вона була обмита нелегким трудом тому серед простих трудівників найпочесніша. Є у ветерана медаль"ЗА сумлінну працю. З нагоди дня народження В.І.Леніна."її в нашому районі отримали найбільш заслужені працівники,в їх числі і наш шановний земляк. Указом Президента України Нестерчук П.І нагороджений відзнакою"Захиснику Вітчизни"- як учасник трудового фронту під час Великої Вітчизняної війни.