Єриженко Ніна Олексіївна народилася далекого 1928 року в Смоленський області у багатодітній сім'ї, де разом з нею було восьмеро дітлахів. Наймолодший брат Валентин з з’явився на світ 1941 року.
Коли почалася війна, батька взяли до лав Червоної Армії. Його дружині запропонували евакуюватися у Горьківську область. Але ж куди поїдеш, коли на руках восьмеро дітей віком від 1 до 13 років?
Коли в село прийшли німці та побачили на печі дітей, то не стали навіть у хаті зупинятися.
У 1942 році прийшло повідомлення, що батько у боях на 'Україні пропав безвісти. 1944 року населення зі смоленських сіл, які майже повністю були знищені в ході бойових операцій, переселялося в Україну. Так сім'я Єриженків потрапила у радгосп ім. Нансена Апостолівського району. Зі станції добиралися 12 кілометрів до радгоспу, а потім ще 18 кілометрів до відділення, де їм виділили пристосоване приміщення. Надворі стояв холодний жовтень, тому дали гарбу соломи, щоб топити плиту.
1946 рік видався неврожайним, давалася взнаки й повоєнна розруха. Але того яке вродило на ланах вистачило, аби не допустити нового голодомору. Однак під тиском Москви з України вивозили все, що можна було вивезти. Над українським селянством постала реальна примара голоду.
Ніна Олексіївна зі сльозами на очах пригадувала, що на кожного працюючого давали 700 г чорного хліба. На дітей не давали нічого, тому крали для них, біля корів макуху. То вже потім почали потроху давати борошно та робити затірку. Виручали ховрашки, яких, варили з травою. Одного разу зібралися за столом, а у відро з баландою стрибнув кіт. Що робити? Вилити? Але всі дружно, в один голос сказали: « Наливайте, будемо їсти ».
А тут сім'ю спіткала ще одна біда. По хатах проводили обшуки. За приховане збіжжя давали терміни ув'язнення до 7 років. Знайшли 15 кг ячменю і в сім'ї Єриженків, за що мамі дали один рік тюрми. "Що пережила за той період, без сліз не може розказати.
Інколи навіть жаліли за смоленськими лісами, бо там гриби, ягоди. Можна виживати. Не те, що в благодатній, але голодній Україні.
Наступного, 1948 року, було поставлено завдання виростити високий урожай зернових Колишня ланкова пригадує той час. Добрив ніяких, тому збирали золу, курячий послід, проводили снігозатримання. Працювали майже цілодобово, але завдання виконали. На площі 20 га отримали врожайність пшениці 31,44 центнера з гектара. За цей трудовий подвиг ланкова Ніна Єриженко у 1949 році отримала звання Героя Соціалістичної праці. Решта 12 членів ланки відзначені орденами.
Керівництво радгоспу рекомендувало ланкову — Героїню на навчання до Кам'янець — Подільської сільськогосподарської школи, де вона успішно закінчила відділення овочівників Вдома овочів не вирощували, тому трест радгоспів направив її спочатку до Новомосковського району, а потім, у радгосп ім. Орджонікідзе Криничанського району. Тут 1955 року стала на весільний рушник зі своїм чоловікам Олександром Івановичем.
З 'явилися синочки - Микола та Ігор. Працювала, як завжди, на повну силу, не жаліючи ні сил, ні здоров 'я.
Згодом доля закинула її в радгосп «Латівка » Широківського району, де очолювала бригаду овочівників. Вирощували товарну картоплю. Товклися з восьмої ранку до другої години ночі. Почало здавати здоров'я. Давалися взнаки фізичні перевантаження. Лікарі встановили діагноз - «нервове виснаження », лікувалася в обласній клініці ім. Мечникова.
Коли 1984 року вийшла на заслужений відпочинок то мала цілий букет болячок
Розглядаючи фотографії з сімейного альбому, пригадувала молодість .
Частенько запрошували Ніну Олексіївну у Новоселівську школу на зустріч зі школярами. Але вона відмовлялася. 'Боялась, що не зрозуміє її молодь. Та й самій боліло, коли пригадувала ті страждання, які випали на її долю.