Добрий день! Я – Мариненко Тетяна Сергіївна, директор Новоселівської середньої загальноосвітньої школи Широківського району, викладаю математику в 7 і 9 класах. Працюю в своїй школі 25 років. Шкільні роки… Для більшості людей – це прекрасні 10-11 років дитинства та юності, і тільки для вчителів – це життя. Мої учні, вони такі різні, у кожного з них свої мрії та здібності, але всі вони ідуть на урок за спілкуванням з друзями та вчителем. Найбільшу радість та задоволення вони отримують від праці, яка дозволяє їм відкрити себе : свої здібності і можливості. Їх очі загоряються саме тоді, коли вони навчаються чомусь важливому для життя взагалі, а не тільки задля отримання оцінки. Останні роки роботи переконали мене, що не можна йти на урок тільки зі знанням деякої теореми та блоком задач, навіть і прекрасних. І сама теорема, і задачі лише матеріал, який може допомогти розкрити особистість дитини. Тому метою моєї роботи є пошук свого уроку. Зробити кожен урок цікавим, несхожим на інші, хоча б деякими деталями, ставити на кожному уроці ціль, яка базується на трьох " китах " : навчити дитину спілкуватись – мислити – творити Складаючи план уроку, обдумуючи його хід, я постійно звертаю увагу на те, щоб мої учні почували себе на уроці комфортно, не відчували безпорадності, ущербність та розчарування від нерозуміння та невміння виконати мої вимоги. Спільна праця з дітьми на кожному уроці дає мені натхнення, віру в те, що «нездібних до математики дітей немає», а моїм учням радість від успіху, перемоги над темрявою незнання. Мені, як вчителю, найближчими є ідеї великого гуманіста Януша Корчака та видатного українського педагога Василя Сухомлинського. Саме тому їх вислови: «Кожна дитина вперезана райдугою» - Корчака та разом«Математика вчить мислити й з тим вселяє віру в безмежні сили людського розуму. Вона виховує волю, характер» - Сухомлинського. Але я не тільки вчитель математики, моя робота надихає мене на творчість, постійне спілкування з дітьми, їх невимушеність, тендітність їхніх душ співзвучні з ніжністю та легкістю романсу. Тому іноді на знайомі, вічні мелодії лягають звуки моєї душі, відгуки серця.
