МОЄ СЕЛО ЄДИНЕ Село моє, єдине і прекрасне. Лежить воно на березі ріки. Зазнало скільки горя у тяжкі віки… Стоять поодинокі хати, Вкриваються туманом весняним, Стрічають вони тут свої світанки, Наповнені добром людські серця. Кружляють над селом лелеки, Несуть вони любов сюди. Зустріну їх я поглядом дитячим, За ними вслід в думках я полечу.
Україна Україно, ненька мила, Україно, ти єдина! Лине пісня солов'їна , Веселкова і дзвінка, Наче пташка в синім небі, Наче райдуга ласкава, Ти така дзвінка і гарна, Наче дощик той весняний, Наче квіточка тремтлива, Наполохана й щаслива.
Осінь Осінь сумна й невесела. Літо забуло стежки. Осінь приходить до мене, Навіває сумні думки. Ой ви, думи -думочки, Летіть ви за гайочок. Там когось найдіть, Йому розкажіть.
Краса Краса оточує нас скрізь, А щоб побачить, усміхнись. Побачиш ти, немовби птаха, Літа метелик в небесах, І як мелодія дзвінка, Виходить дівчина - весна. І як співає в небі птах, Немов співа у небесах. Усе, як крапля на зорі, Побачиш все ти навесні!
