Розважайся, народ, посміхайтеся щиро, Лише раз у житті світить сонце миле. Лише раз живемо на землі ніжній, милій, Памятай же, народ, ласки щирі. Лише наший народ може так посміхатись, Навіть якщо ведуть у кайданах зрікатись. Не потрібно землі, нашій теплі і щирій, Навіть якщо пора вилітати у вирій. Ми кричимо крізь грозу і сльози: ну кайдани порвіте, Нам уже пора у теплеє літо…
