Новолатівська СЗШ

«Лети, моє слово крилате»Крячко Анастасія

wikbar — Mon, 12 Dec 2011 05:23:32 GMT

МОЄ СЕЛО ЄДИНЕ
Село моє, єдине і прекрасне.
Лежить воно на березі ріки.
Зазнало скільки горя у тяжкі віки…
Стоять поодинокі хати,
Вкриваються туманом весняним,
Стрічають вони тут свої світанки,
Наповнені добром людські серця.
Кружляють над селом лелеки,
Несуть вони любов сюди.
Зустріну їх я поглядом дитячим,
За ними вслід в думках я полечу.

Україна
Україно, ненька мила,
Україно, ти єдина!
Лине пісня солов'їна ,
Веселкова і дзвінка,
Наче пташка в синім небі,
Наче райдуга ласкава,
Ти така дзвінка і гарна,
Наче дощик той весняний,
Наче квіточка тремтлива,
Наполохана й щаслива.

Осінь
Осінь сумна й невесела.
Літо забуло стежки.
Осінь приходить до мене,
Навіває сумні думки.
Ой ви, думи -думочки,
Летіть ви за гайочок.
Там когось найдіть,
Йому розкажіть.

Краса
Краса оточує нас скрізь,
А щоб побачить, усміхнись.
Побачиш ти, немовби птаха,
Літа метелик в небесах,
І як мелодія дзвінка,
Виходить дівчина - весна.
І як співає в небі птах,
Немов співа у небесах.
Усе, як крапля на зорі,
Побачиш все ти навесні!

За покликом серця

Wadmar — Sun, 17 Apr 2011 07:43:35 GMT

    Добрий день! Я – Мариненко Тетяна Сергіївна, директор Новоселівської середньої загальноосвітньої школи Широківського району, викладаю математику в 7 і 9 класах. Працюю в своїй школі 25 років. Шкільні роки… Для більшості людей – це прекрасні 10-11 років дитинства та юності, і тільки для вчителів – це життя.
   Мої учні, вони такі різні, у кожного з них свої мрії та здібності, але всі вони ідуть на урок за спілкуванням з друзями та вчителем. Найбільшу радість та задоволення вони отримують від праці, яка дозволяє їм відкрити себе : свої здібності і можливості. Їх очі загоряються саме тоді, коли вони навчаються чомусь важливому для життя взагалі, а не тільки задля отримання оцінки. Останні роки роботи переконали мене, що не можна йти на урок тільки зі знанням деякої теореми та блоком задач, навіть і прекрасних. І сама теорема, і задачі лише матеріал, який може допомогти розкрити особистість дитини.
Тому метою моєї роботи є пошук свого уроку. Зробити кожен урок цікавим, несхожим на інші, хоча б деякими деталями, ставити на кожному уроці ціль, яка базується на трьох " китах " : навчити дитину спілкуватись – мислити – творити
   Складаючи план уроку, обдумуючи його хід, я постійно звертаю увагу на те, щоб мої учні почували себе на уроці комфортно, не відчували безпорадності, ущербність та розчарування від нерозуміння та невміння виконати мої вимоги.
Спільна праця з дітьми на кожному уроці дає мені натхнення, віру в те, що «нездібних до математики дітей немає», а моїм учням радість від успіху, перемоги над темрявою незнання.
   Мені, як вчителю, найближчими є ідеї великого гуманіста Януша Корчака та видатного українського педагога Василя Сухомлинського. Саме тому їх вислови: «Кожна дитина вперезана райдугою» - Корчака та разом«Математика вчить мислити й з тим вселяє віру в безмежні сили людського розуму. Вона виховує волю, характер» - Сухомлинського.
   Але я не тільки вчитель математики, моя робота надихає мене на творчість, постійне спілкування з дітьми, їх невимушеність, тендітність їхніх душ співзвучні з ніжністю та легкістю романсу. Тому іноді на знайомі, вічні мелодії лягають звуки моєї душі, відгуки серця.

Призвание

tanjamar — Sun, 17 Apr 2011 07:14:35 GMT

Уроки, звонки, перемены, признания
Твоих ребятишек успехи, мечты.
Школа моя, ты любовь и призвание
Трели звонков, переливы судьбы.

И дорожу я учительским званием.
В жизни моей, школа, ты навсегда.
Школа моя, ты судьба и призвание
Вечный восторг и сердец доброта.

Я вірю в свою Батьківщину

Wadmar — Mon, 14 Mar 2011 07:56:31 GMT

Як страждає Україна, ніхто з вас не знає.
Синьоока Батьківщина - квітка помирає.
Не війною помирає, а тихенько плаче.
Чужа мати забирає, і ніхто не бачить:
Її землі, синє небо забирають тихо,
Хоч бояться гнів людей, бо буде їм лихо.
Плаче тихо Україна, гине моя ненька,
Не для мене тільки вона сама найрідненька.
Тож давайте, уставайте нащадки Богдана.
Ви вставайте, розбивайте ті її кайдани.
Ви сини її і дочки, тож давайте грізно
Захищайте Україну поки ще не пізно.
Поки ще не пізно, поки півні не співали,
Тихо та раненько захищайте Україну,
Захищайте неньку!

Етерія Надія

Рідна сторона

Wadmar — Mon, 14 Mar 2011 07:53:32 GMT

Думки летять аж ген далеко
Туди, за вільний небокрай,
Де рідні гніздяться лелеки,
Це все моє, ти так і знай!
Вони летять на тихі води
До берегів чудо – Дніпра
Там, де гаї, там мирна згода
Давно чека, прийшла пора
Лечу туди і я на крилах
Чи то пісень, чи то зітхань.
Я знаю – це моя країна
Це місце батьківських надбань!

Етерія Надія

Вільний птах

Wadmar — Mon, 14 Mar 2011 07:47:22 GMT

Розважайся, народ, посміхайтеся щиро,
Лише раз у житті світить сонце миле.
Лише раз живемо на землі ніжній, милій,
Памятай же, народ, ласки щирі.
Лише наший народ може так посміхатись,
Навіть якщо ведуть у кайданах зрікатись.
Не потрібно землі, нашій теплі і щирій,
Навіть якщо пора вилітати у вирій.
Ми кричимо крізь грозу і сльози: ну кайдани порвіте,
Нам уже пора у теплеє літо…

Етерія Надія

Україно моя мила…

Wadmar — Mon, 14 Mar 2011 07:43:29 GMT

Україно моя мила, тиха, ніжна, чарівна,
Лиш для тебе, гомінлива,
Пісня ця моя.
Лиш для тебе тиха, щира,
Ніжний оксамит,
Лиш для тебе уночі зоря та горить.
Якщо будеш ти колись мене пам’ятати,
Значить я не дарма почала літати.
Але забарилась і додолу впала,
Всі свої я мрії в порох переклала.
Трішки захотілось в небі політати,
Але не змогла я крила об’єднати.
Впали ми додолу разом, мої крила,
І земля згоріла, Україно мила.

Етерія Надія

Живи, Україно!

Wadmar — Mon, 14 Mar 2011 07:40:15 GMT

Живи, Україно, живи у вогні,
У долі, нещасті і в скруті.
Коли запалають лукаві огні,
Живи, Україно, живи!

Не хочу другої країни такої,
Не хочу другої я зроду.
Де я народилась, там буду я жить,
Кохати, любити природу.

Ти тільки живи, Україно моя,
Де тихії, ніжнії зорі.
Грудинка землі,що була у вогні,
Не буде більше палати.

І щастя моє, заплетене в дні,
Не буде більше літати.
Ти тільки живи, Україно, живи,
Живи і в огні, і у скруті.

Хай більше тебе не тривожать вони,
Живи, Україно, живи!

Етерія Надія

****

Сергій12 — Sun, 13 Mar 2011 18:02:24 GMT

Мы уходим подземным ходом,
Мы бросаем наши города,
Мы исчезнем с тобою навсегда.
Где солнце нам не осветит путь,
Осветят наши сердца.
Ты скажешь может не надо,
но я упрям как овца,
Мы пройдемся по всей плоскости,
мы войдем вовнутрь и выйдем извне.
И когда взорвутся все звезды,
нас подкинет ударной волной
и закинет на край света с тобой.
мы захватим луну с собой
И станцуем мош за луной,
пусть она защищает нас от осколков разбитых сердец
да я забыл о них я эгоист,
но они всего лишь стадо овец.

Сергей Мариненко

и смерть и жизнь

Сергій12 — Sun, 13 Mar 2011 17:58:53 GMT

Пойдем со мной моя любовь,
Не обещаю я ни денег, ни дворцов,
Но пение скворцов и только сильную любовь,
И в горе, и в радости,
пойдем со мной моя любовь.

К тебе все песни и стихи,
К тебе все звезды и дожди,
и смерть в тебе и жизнь,
и пение скворцов
да просто так, пошли со мной моя любовь!

Сергей Мариненко