«Ми вклоняємось Вам, ВЕТЕРАНИ!» (На свято запрошені батьки, ветерани війни і праці, солдатські вдови) Ведуча. 22 червня 1941 року ... Цей день і рік вічно будуть жити в пам'яті людей України. Дорогою ціною заплатив український народ за участь у найстрашнішій війні. На світанку впали фашистські бомби на наші мирні житла, на безмежні пшеничні поля. Радіо принесло страшну звістку. Чорні крила війни закрили сонце. Кров'ю і пожежами котилася вона по нашій рідній землі. Сорок перший. Найтяжчий. Гіркі шляхи відступу. Згарища на місці сіл, чорні руїни там, де зовсім недавно вирувало щасливе життя. 1-й учень. На нас напали серед ночі І почали палить, вбивать, Топтати наші ниви, Вогнем і кров'ю поливать Наш рідний край щасливий. Ведуча. Сорок перший. Рік небаченої людської мужності. Безприкладна повість людської стійкості. До останнього патрона. До останнього подиху ... 1-й учень. Ми прийшли всі сьогодні на свято, Де і радість, і сум у серцях. Не злічити життів всіх солдатів, Що забрала проклята війна. 2-й учень. Скільки літ оплакувала мати Своїх синочків рідних, дорогих. Не вірила, що більше не побачить, Надіялась зустріти їх живих. 3-й учень. Щодня виглядала в віконце, Лягала й вставала в журбі. Сини не вертались до неньки, Внучата лиш снитись могли. 4-й учень. Немає в нас сім'ї в Україні, Якої б не торкнулась війна. Де б не вбивала, крала, палила Фашиста-нелюда загарбницька рука. 5-й учень. В скількох дівчаток і хлоп'яток Украла татусів страшна війна. Як важко сиротиною зростати Без батьківської ласки і тепла! 6-й учень. Як часто з заздрістю дивились Сирітки на дітей, в яких були батьки. Хотілось їм ридати на весь голос: «А де ж наш татко? Чому ж ми самі?!» 7-й учень. Вже скільки літ минуло, Як постріли скінчились. А в пам'яті й сьогодні Страшні, сумні картини. 8-й учень. Ми правнучата воїнів-героїв, Що подвиги вершили кожен день. Дивились смерті прямо в очі, Назад не відступали, йшли вперед. 9-й учень. Щасливі всі, що сонечко сміється, Що шелестять навкруг гаї, Що про війну з книжок лиш дізнаємось Або із фільмів про страшні бої. 10-й учень. Скільки їх, безіменних героїв, У боях за Вітчизну лягли. Лиш могили по всій Україні Нам нагадують: «Стань! Поклонись!» 11-й учень. Жаль, що рідіють ряди ветеранів, З кожним днем їх меншає в строю. Ми сьогодні усі разом з вами Висловлюємо їм подяку свою. 12-й учень. Ми вклоняємось вам, ветерани, В цей Перемоги світлий день. Нехай не болять ваші рани, А спокій, здоров'я і радість прийде. 13-й учень
Ви рідний край любили над усе, А ворогів так само ненавиділи. І здобували перемогу день за днем, Щоб ми на світі мирно жить могли всі. 14-й учень. Ви часто без сніданків і обідів Ішли в атаку з ворогом проклятим. Не було у вас тоді канікул І вихідних ніхто не надавав вам. 15-й учень. Велика дружба вас тоді єднала Й свята любов до рідної землі. Вони вам сил і віри додавали, Щоб ви геройство це здійснить могли. 16-й учень. А подвиг ваш неоціненний, Його вершили ви і довгі ночі й дні, Без нього не було б і України – Найкращої на всій Землі. 17-й учень.
Нехай же мирним буде наше небо! Нехай сміються діти на землі! Нехай цвіте, яке маківка, Вкраїна! Любов і доброта увійдуть в кожен дім!
