Наша Земля – безмежний океан, на дні якого він зберігає свій найцінніший скарб – людство. Ми можемо тільки уявити, скільки загадковості ховається під значенням слова «Людина». Ми різні за своїм характером, уподобаннями, захопленнями, але водночас і дуже схожі між собою, тому що прийшли в це бурхливе та непередбачуване життя, щоб залишити по собі пам'ять. Бо людина – найвеличніше Боже створіння, на долю якого випало найбільше відповідальності та випробувань. Але Бог не під силу хреста не дає.. Кожного дня тисячі людей відходять від людських турбот, знаходять золоті ключі від царства Божого і відкривають перед собою безмежний потойбічний світ. Але стільки ж людей того дня з’являється на світ, щоб виконати своє життєве покликання. Ці беззахисні створіння намагаються пізнати цей великий світ, і до кінця свого життя будуть намагатися підкорити його собі. Але ніхто з них не знає, що їх чекає в майбутньому і який подарунок їм приготувала доля. І поки вони ще маленькі і у них є сильне батьківське плече, то і здається їм світ щонайменше, як іграшка в їхніх руках, а життя - таким легким. Але пісочний годинник перевернуто, і час не стоїть на місці. Людина може все підкорити собі, але час залишається непідкореним. Звичайно, немає такої людини, яка б не замислювалася над своїм майбутнім. І як говорив Валентин Борисов: «Майбутнє виникло тоді, коли людина вперше відчула прагнення до кращого». Тому кожен із нас бачить його безхмарним та вдалим, без всяких проблем та негараздів. Настає час, коли людина замислюється над своїм існуванням. І немає жодної , яка б не запитувала себе: «Для чого я з’явилася на світ і яка моя місія?». І щоб відповісти на це запитання, треба щоб пройшло немало часу. Адже життя, на жаль, дається всього один раз, яке треба прожити з честю. Юність - відповідальна та найкраща пора в житті кожної людини. В цей період формується її характер та вподобання, обирається майбутня професія. І коли продзвенить останній шкільний дзвінок, перед людиною відкриються всі шляхи в дорослий світ. І вона, стоячи на порозі самостійного життя, повинна обрати ту єдину стежку, яка приведе її до прекрасного майбутнього. Арістотель стверджував: «У кожної людини й у всіх людей зокрема є мета в житті, прагнучи до якої, вони одне вибирають, а інше відкидають». Перед людиною відкриваються нові перспективи, нові вершини для досягнення своєї мети. Університети, технікуми, навчальні заклади різної акредитації відкривають нам двері для здобуття подальшої освіти. Але дуже важко зорієнтуватися і обрати ту вірну професію, яка була б тобі до душі. Вибір професії - найважливіший іспит в житті людини. Адже від цього залежить твоє майбутнє та щоденна праця. Кожна людина, починаючи якусь справу, завжди сподівається на успіх, але не кожна його може досягти. Вершин майстерності досягає лише той, у кого є величезне бажання, впертість, працелюб-ність,здібності, нахили та талант до даної справи. Зробити правильний вибір – означає знайти своє місце в житті, визначити свою долю, адже кожна людина – творець своєї долі. Немає нездібних людей, є люди, які займаються не своєю справою. Кожна молода людина прагне обрати собі професію за покликанням. У східних народів є твердження про те, що людина, захоплена своєю роботою, живе довше, ніж та, що ходить на роботу, як на каторгу… Отож важливим в житті – є вчасно відчути своє покликання і сказати собі: «Це – моє!». І якщо людина впевнена в своєму виборі професії, то її можна назвати щасливчиком. Адже сьогоднішній молоді важко зорієнтуватися із вимогами сучасного виробництва та ринкових умов. На жаль, однією із перешкод для досягнення успіху і реалізації свєї мрії є брак коштів. З часом людські світоглядні позиції змінюються. Наприклад, колись наші батьки мріяли стати льотчиками і космонавтами, а зараз молодь мріє стати бізнесменами та фотомоделями. П’єр Буаст говорив: «Якби всі людські бажання здійснювалися, Земна куля стала б пеклом». При виборі професії, на мою думку, не слід орієнтуватися на такі як економісти, юристи, фінансисти, бухгалтери, банкіри, тому що, на жаль, ринок праці ними переповнений. І часто людина з червоним дипломом сидить вдома. Але в цьому суворому світі виживе лише той, хто, крім цього всього, має за плечима міцні знання та вміння. В Широківському районі, де я мешкаю, найпопулярнішими та найпотрібнішими є професії слюсаря, столяра, паркетника, токаря, гончара. Але як же отримувати духовне задоволення? Адже професію треба обирати за своїм покликанням душі та вподобаннями. Але чи відповідає сучасний ринок праці моїм мріям, та взагалі мріям моїх однолітків? Ось, наприклад, я мрію стати журналістом. Але ж я не знаю, чи зможу влаштуватися на роботу після закінчення навчання. І не знаю, чи зможу я стати справжнім журналістом, щоб доносити людям правду. Але буду дуже старатися. А взагалі , я вважаю, що сучасний ринок праці не відповідає людським вимогам. Якби він відповідав, то наші б співвітчизники не виїздили за кордон в пошуках кращої долі. Але люди чомусь часто забувають мудру народну настанову: краще там, де нас нема. Ще одним найбільш вагомим доказом цього є існування біржі. Біржа - це місце, куди йдуть безробітні люди, де їм виплачуються гроші і допомагають в пошуках роботи. Таким чином ці люди є немов тягарем для держави. Тому вітчизняний ринок праці буде задовольняти людські потреби тільки тоді, коли перестануть існувати біржі. Мені б дуже хо-тілося, щоб ми могли показати всі свої уміння і знання державі. Тому що дуже прикро почути на свою адресу: «Ми вас не беремо працювати, тому що у вас немає стажу роботи». Але де ж нам його взяти, молоді, яка щойно закінчила навчання? Тому я б дуже хотіла, щоб перед нами були відкриті всі двері підприємств, де б ми змогли удосконалювати свої знання на практиці та реалізувати свої мрії, до яких так довго йшли. Майбутнє нашої держави за сьогоднішньою молоддю!
Робота учениці 9 класу,члена Малої академії наук Балєвої Тетяни.
Наша Земля – безмежний океан, на дні якого він зберігає свій найцінніший скарб – людство. Ми можемо тільки уявити, скільки загадковості ховається під значенням слова «Людина». Ми різні за своїм характером, уподобаннями, захопленнями, але водночас і дуже схожі між собою, тому що прийшли в це бурхливе та непередбачуване життя, щоб залишити по собі пам'ять. Бо людина – найвеличніше Боже створіння, на долю якого випало найбільше відповідальності та випробувань. Але Бог не під силу хреста не дає.. 
