Якби в системі нагород нашої держави існувало таке звання як ,найпочесніший та найшановніший учитель то одним із перших ,у Новоселівській школі, його б отримав ветеран педагогічної праці,учитель із багаторічним життєвим стажем Садохін Петро Григорович. Все його свідоме життя пов’язане із селом : в селі Новоселівка він народився далекого передвоєнного 1939,тут навчався в школі,працював у радгоспі,спробувавши нелегкого селянського хліба,сюди ж і повернувся після служби ,маючи на грудях почесний знак «відмінник армії». В 1963 Петро Григорович закінчує курси керівників художньої самодіяльності при Дніпропетровському Будинку народної творчості : «…із того часу став я Петро Садохін професійно займатися музичним мистецтвом,на алтар якого поклав не один десяток років свого життя ,про що анітрохи не жалкую..» Найбільше біля молодого спеціаліста збиралося молоді ,щось було таке,що тягнуло до Петра Григоровича,може тому ,що для кожного із них він знаходив добре слово,яке як відомо найважливіше за всі багатства світу. Бачачи це,керівництво Новоселівської школи запросило П.Г.Садохіна на посаду вчителя музики та праці. Цей сивочолий чоловік на протязі свого довгого життя не тільки навчав молодь розумному, доброму та вічному ,але й вчився сам,адже за його словами : «учитель повинен постійно поповнювати свій багаж знань,умінь та навичок чимось цікавим та корисним,бо із недалекоглядним та недостатньо ерудованим наставником ,підліткам буде просто нецікаво.» В 1986 Петро Григорович Садохін ,після закінчення Криворізького педагогічного інституту «став справжнім дипломованим вчителем музичного мистецтва». За свою добросовісну праці на освітянській ниві ,наш шановний ветеран має безліч грамот та подяк різних рівнів : від районного відділу до міністерства освіти. Зі слів колишніх директора школи Заслуженого вчителя УРСР Надії Василівни Джулай та завуча, відмінника народної освіти ,Людмили Тимофіївни Гайдай : «Петро Григорович Садохін завжди скрізь,і у всьому із сумлінням відносився до дорученої йому справи,тому Новоселівська школа завжди займала призові місця в різноманітних конкурсах художньої самодіяльності не тільки в нашому району,але й в Дніпропетровську та області, про колектив писали навіть в пресі..» Відпрацювавши в школі більше 35 років Петро Григорович пішов на заслужений відпочинок,дав дорогу молодим спеціалістам,але він і зараз ,маючи за плечима 70 літній ювілей ,такий же активний та життєрадісний ,як і у молоді роки : неодноразово радував учнів та вчителів своїми живописними роботами,він автор гімну Новоселівської школи,та що там довго казати без Петра Григоровича не проходить жодне шкільне свято-він ,разом із всіма вчителями - ветеранами гість найпочесніший.
Все його свідоме життя пов’язане із селом : в селі Новоселівка він народився далекого передвоєнного 1939,тут навчався в школі,працював у радгоспі,спробувавши нелегкого селянського хліба,сюди ж і повернувся після служби ,маючи на грудях почесний знак «відмінник армії». 
