Наша батьківська любов — необхідна для самоствердження дитини, яка дорослішає, її добрих стосунків з іншими людьми, позитивного сприйняття себе самої. Відсутність батьківської любові призводить до нервових та психічних розладів, викликає ворожість та агресивність по відношенню до інших людей. Наша батьківська любов, тепло та ніжність по відношенню до дитини, здатність бачити в ній людину, терпимість, увага, заохочування, довіра, щирість можуть творити педагогічні дива. Оскільки потяг до самоствердження є важкою особливістю юності, не протистійте їй, а використовуйте у виховних цілях. Станьте вашій дорослій дитині другом, а не керівником. Надавайте дівчатам та хлопцям усе більшої самостійності й висловлюйте довіру до неї, постійно підкреслюючи їх особисту відповідальність. Терпляче виводьте юність зі світу мрій у світ реальний, але в жодному разі не ставтесь до цих мрій зневажливо, не знищуйте ідеали. Ніколи не принижуйте гідність дітей. Поважайте їх особистість. Але водночас викликайте в них дух змагання — із собою та іншими — у потрібних справах та намірах. Створюйте для підлітків соціально корисні форми самоствердження; зокрема, терпеливо та впевнено доводіть, що не головоломні випробування та ризиковані життєві проби, а все ж таки сумлінне навчання, наполеглива праця наба-гато більше сприяють формуванню сили волі (яку, до речі, підлітки дуже поважають). Нарешті, щоб у цьому складному віці між вами та вашими дорослими дітьми не виник психологічний бар'єр, навчіться поважати в них гарні риси характеру і думки. Навчіться дивитись на проблеми очами власних сина чи доньки. І чути те, що вони вам говорять.
