"Хай буде мир, хай більше не горить У пеклі війн твоє життя, людино!"
9 Травня вчителями та учнями нашої школи було проведено три Мітинги Пам'яті та Мужності біля братських могил в селах Інгулець, Новолатівка та Новоселівка. Ми вітали ветеранів Великої вітчизняної війни, солдатських вдів, учасників бойових дій та дітей війни, для них лунали теплі слова вдячності, пісні, побажання здоров'я та мирного неба. Перемогу наближували, як могли, люди, котрим
було дуже не легко в ті вогненні літа і яким найважче сьогодні. У
довічному боргу наше покоління і перед тими ветеранами війни, кому
пощастило пройти через горнило битв і дожити до світлого Дня Перемоги.
Все менше залишається їх в життєвому строю. І неможливо
позбутися нав’язливої жахливої думки: а прийде ж день, коли піде з життя
останній з цих літніх людей з орденами. Піде у вічність, понесе з собою
живі спогади. Що ж залишиться після них? А залишиться Пам’ять, світла
пам’ять про незабутніх героїв. А в селі Інгулець після мітингу біля пам'ятника Воїну-визволителю відбулася урочисто-траурна церемонія по мирним жителям села, що загинули від рук фашистів. Перед присутніми виступили активісти Єврейської общини м.Кривий Ріг. День 11 червня 1942 року став останнім
днем існування єврейської землеробської колонії Інгулець. Це був день
загибелі усіх євреїв колонії. На південній околиці села текучі води
утворили глибокий яр, по якому дощові потоки направлялися до річки, саме
цей яр і став для євреїв «Бабиним Яром» на Широківщині.
Знов зелені поля і розлита ріка, Як тоді того чорного літа. А тебе вже нема і твій сміх не луна, То проклята війна – мій ровесник убитий! Знаю я, як любив ти життя, Як тобі не хотілось вмирати. Знай і ти, що фашистським катам Не вдалося втекти від розплати. Наша пам’ять навіки з тобою живе І щовесни йдемо к обеліскам, Що стоять край села, як докора і гнів Всім минулим і неофашистам!
